Калинову мають вроду
Всі красунечки зі сходу.
Гарні, пишні, яснолиці -
Це дівчата із столиці.
А веселі і жвавенькі,
З щирим серцем і добренькі -
Це дівчата-гуцулята,
Не впізнаєш, хто з них краща.
Чуть серйозні... статна мова... -
Це паняночки зі Львова.
- Хто роботи не боїться?, -
Злотодіви із Полісся.
Ось такі у нас дівчата
Всі, як Осінь пребагата.
Зачарують, спалахнуть,
У танок з вогнем візьмуть.
Так, як листячко із клена
Вітер кличе не втерплений.
Де ж ви, хлопці, забарились,
Не усі ще поженились?
Де Михайло - стан високий,
Де є Роман ясноокий?
Рух поважний є в Олега...
В Володимира, як треба,
Є розсудливість, а значить:
В козака є мудра вдача!
Що й кому не говори,
В нас дівчата... хоч куди!
В цілім світі не знайдеш:
Чи проїдеш, чи пройдеш -
Україночки - найкращі,
Найвродливіші й багатші.
Як полюблять... на усе!
То, і дійсно - повезе.
Козаченьки, хлопці браві,
Де ж ви ділись, величаві?
Українські запорожці,
Де ж блукаєте ви, хлопці?
І ще - Довбуша брати,
Загубилися, куди?
Не бануйте, не журіться,
На вкраїночках женіться.
Галина Коризма