Знаєш, вона звичайна.
Ні, не така ж, як інші,
Просто не ідеальна.
Просто, на щастя, грішна.
Інколи, емоційна.
Часом, вона зухвала.
Як вітер у полі – вільна.
І цим тебе зчарувала.
Також любить цукерки, квіти.
Мов дитина вона вередує.
І обожнює шепотіти
Коли шию твою цілує.
Вона щастя хоче так само,
І двійко маленьких дітей.
Торкатись устами, носами,
Пити чай поблизу батарей.
Готувати для тебе вечерю,
Зустрічати щодня із роботи,
Пекти шоколадне печення,
Ховатися від негоди.
Вона, чорт забирай, звичайна.
Не потрібні ніякі інші,
Як і ти, не ідеальна.
Разом з тим, знаєш сам, найліпша.
Володимир Кучерявий