кто-то пассивный оратор, кто-то активный гей, кто-то сдаёт бутылки, кто-то сдаёт людей...
Я пропаща якась! Чом то так у житті повелося?
Пів душі у душі і збіліле чомусь волосся…
Райське яблуко їм, а неначе мотузка на карку.
Твій цілунок терпкий, ніби чашка гіркої заварки…
Я пропаща, мій янголе, зовсім якась пропаща.
Так було не завжди. А колись може буде краще?
Я у спину не била, не брехала ніколи у вічі.
Божевільна? Нехай, бо кохаю цей світ довічно!
Я блукалець одвічний і гнана чомусь зусюди,
Я пишу дикі вірші, і вкладаю у віршаі чудо!
В мене сни божевільні а мрії такі крилаті!
Бо кохати умію, кохатиму навіть по страті!
Там, де я упаду, там зростатимуть сонце-квіти!
А коли пропаду, то пропажі, цей світ не помітить.!
Пів душі у душі і збіліле чомусь волосся…
Райське яблуко їм, а неначе мотузка на карку.
Твій цілунок терпкий, ніби чашка гіркої заварки…
Я пропаща, мій янголе, зовсім якась пропаща.
Так було не завжди. А колись може буде краще?
Я у спину не била, не брехала ніколи у вічі.
Божевільна? Нехай, бо кохаю цей світ довічно!
Я блукалець одвічний і гнана чомусь зусюди,
Я пишу дикі вірші, і вкладаю у віршаі чудо!
В мене сни божевільні а мрії такі крилаті!
Бо кохати умію, кохатиму навіть по страті!
Там, де я упаду, там зростатимуть сонце-квіти!
А коли пропаду, то пропажі, цей світ не помітить.!